Історія початку освіти в селі Орадівка сягає ХVІІІ століття і нерозривно пов’язана з сільською  церквою.

       У 1754 році в нашому селі була  збудована перша церква, знаходилась вона  в центрі села , де зараз знаходиться Обеліск слави. Фундатором її був  уманський сотник  Іван Гонта, якому  належали села Розсішки  і  Орадівка. Спочатку це був уніатський  ( греко-католицький) храм,  але , згодом, священик Семіон Ілляшевич пересвятив його у православний.

        На 14 грудня 1772 року  у  Дмитріївській церкві священиком був Іон Кондратський, в селі тоді було  57 дворів.

        Перша дерев’яна церква простояла більше ста років. У 1880 році на її місці була побудована  нова дерев’яна церква. На її будівництво витратили 7790 рублів сріблом, більшу частину яких зібрали парафіяни та місцеві поміщики. Під час освячення храму була присутня власниця Ягубця  княгиня Трубецька   і   2 місцевих поміщики: Франц Карлович Запольський  та Микола  Антонович Госнєвський та  6  священників  із навколишніх сіл.

        У 1863 році  Дмитріївська церква відносилась до 6 класу,  а  церковна парафія становила 629 осіб. Парафія ( прихожани)  утримували своїм коштом церковнопарафіяльну  школу  змішаного  типу.

         Перша згадка  про  церковнопарафіяльну   школу  ( згідно архівних документів) – 1 червня 1862 року ( на цей період  церковнопарафіяльна школа належала до Київської єпархії, яка була найбільшою по  кількості  церковнопарафіяльних  шкіл: їх налічувалось 1335, в них навчалось 23228 хлопчиків і 6112 дівчаток, тобто 3\4 від всієї кількості учнів становили хлопчики).

Священиком і учителем у цій школі на той час  був 28-річний  Мифодій Володимирович Юшкевич, але в цьому ж році він залишив і школу, і парафію.

Прізвища  священників, які  навчали дітей після нього , не відомі.

В школі спочатку навчалось мало дітей, в основному  це були  хлопчики, тут вчили читати, писати, рахувати, тут діти вивчали Закон Божий. Як свідчать жителі села, батьки яких відвідували церковнопарафіяльну  школу, більшість дітей закінчило  3  класи  церковнопарафіяльної школи.

Церковнопарафіяльна  школа знаходилась у приміщенні, яке  розташоване було біля самої траси Вінниця – Умань, де раніше жив  орадівчанин  Кошовий   І.М. з своєю сім’єю.  На сьогоднішній день тут знаходяться людські городи, а як вигляділа ця споруда - не відомо, тому що була розвалена ще до війни.

В цьому приміщенні, де проходило навчання дітей, в одній половині жив священик, в іншій - навчалися  діти.  До    священика  наймались на  службу  орадівчани, останнім часом  це  були  жительки нашого села  Найдюк Юстина (прабабуся  Бондарєвої  Катерини Володимирівни, Мастилко Христина Григорівна ( мати нашого шанованого ветерана Великої Вітчизняної  війни  Мастилка Григорія Дмитровича), Чичилівська Олександра Григорівна.

                     

Згідно ленінського декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви»  від 23 січня 1918 р., а також положення «Про єдину трудову школу» від 16 жовтня 1918року церковноприходська школа припинила свою діяльність. Школу тимчасово було переведено  в  приміщення, яке знаходилось  за сільським стадіоном.  В  приміщенні, де тимчасово  знаходилась школа, був і дитячий садок.

Навчання в школі велось уже за зміненою програмою. Не стало закону Божого, царської історії, діти навчались рідною мовою.

В 1922 році в Орадівці було відкрито нову школу, це приміщення знаходилось  понад трасою на місці   де зараз знаходиться бар «Грант». Спочатку  було відкрито 4 класи.

До 1 класу набиралась велика кількість дітей. Але на весні багато учнів відсівалося, в основному через матеріальну скруту ( не було взуття, належного одягу) та через використання  дитячої праці в домашньому господарстві. Відсівання продовжувалось і в 2 , 3 класах, так що закінчувало школу значно менше ніж приходило до 1 класу.

         Для ліквідації не писемності в селі були організовані окремі групи грамотних людей, які під керівництвом активістів проводили навчання з неписемними. В 20-роках школа активно політизується. В 1929 році створено піонерську організацію. Випускники довоєнної семирічки згадують, що школа давала добрі знання , зокрема з математики та української мови. На початку 30-их років ХХ ст. директором школи працював Чорний Петро Володимирович.

Ми працюємо в напрямку відновлення  історії школи довоєнного періоду і одним цікавим фактом , яким ми володіємо на сьогодні, є те, що з 1934 по 1936 роки в орадівській школі  працював вчителем  Мазурик Микола Павлович, відомий український поет і письменник, чия творчість починалась ще  в  30-ті роки ХХ ст. і більшу частину життя пов’язана з селищем Верхнячка (автор багатьох збірок: «Серця живуть вірністю», «Війна і людські долі» І-ІІ томи, «Охорона душі»,  «Двічі реабілітований», «Слідами долі», «Сміх і гріх», «Бренить струна моя, бренить» і т.д., учасник Великої Вітчиз- няної війни, учитель і директор сільських шкіл, активний учасник післявоєнного відродження рідного краю, якому виповнилось на момент нашої зустрічі 96 років).

                       

На роботу в школу він прийшов 17-річним юнаком за направленням  завідуючого районним відділом освіти Левченко В.І. До його приходу в школі працювали вчителями подружжя Пацелюки, які були переведені на роботу в іншу школу. Класи, які вони вели, були об’єднані  в один клас ( 4 клас), тут нараховувалось 52 дітей. Директором  на той час був Любонько Федір Іванович, вчителями в школі  Гичко В.П.- історик, Цимбал Ольга Єфремівна, Микола Федорович, Бебешко Олександра Ананіівна. Чернюк Олександра Андріівна - піонервожатою: це його майбутня дружина, в школі їх розписали голова сільської ради, секретар - при всьому учительському колективі. На місті домоволодіння Бондар Т.Ю. проживав Русанівський В.Ф., який працював вчителем до війни.

На той час в школі працювало  15 вчителів, навчалось майже 200 дітей, були паралельні класи. З його слів ми дізнались, що  крім цієї школи, була в селі ще одна початкова школа  на  Баланівці  в  будинку, де розкуркулено   сім́`ю,

  (4 класи), а також те, що  уже в 1934-1935 роках  в школі добавлено було 5 і 6 класи і що ще до війни орадівська школа стала 7 - річкою.

Розвитку освіти в селі завадила війна. З 1941 по 1944 роки навчання дітей в школі було призупинено.

 З 1 вересня 1944 року, коли територія села була звільнена від німецько-фашистських    загарбників, було розпочато навчання в школі, спочатку 1-4 класи. Ще гриміла страшна війна, не вистачало підручників не було зошитів, замість чорнила писали на газетах розведеною  у воді начинкою із військових сигнальних ракет, а навчання йшло діти вчилися. Парти мали виямки, куди поміщали чорнильниці з чорнилом, кожен учень мав деревяну ручку з пером і щораз , щоб написати 1-2 букви мокав її у чорнильницю. Писали в зошитах у косу лінію чи клітинку, зошити в лінію появились на початку 60-років.

                                                                                                                                                                              

Класними керівниками 1«а» класу призначено Томачук Теклю Зосимівну, 

1 «б» - Гуріну Антоніну Іванівну, 2 і 3 класів - Власюк Христину Дементіївну , 4 класу -  Мельник Любов Тимофіївну. Тимчасово ремонтувалось приміщення класної кімнати - 2 і 3 класи було з’єднано в один комплект. Навчання проводилось в 2 зміни: перша зміна - 1 «а» та 1 «б» класи - навчання розпочиналось о 8 год. 30 хв. – закінчувалось о 12.30, друга зміна – 2-4 класи – початок занять о 12 год. 50 хв. – до 17.35.  В школі проводилась військово-фізкультурна підготовка у всіх  класах, проводили ці  уроки класні керівники.

 

 

 

 

 

Першим директором післявоєнної школи був Шавлович Олександр Гнатович, 

який пропрацював на цій посаді недовго - 1,5 місяці  і був переведений на роботу в ягубецьку школу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спочатку школа мала статус неповної середньої школи.   З 2 жовтня 1944 року розпочалось навчання в 5 і 6 класах. Класним керівником  5 класу призначено Шавлович Віру Іванівну, 

 6 класу – Діденко Ганну Іванівну.

                          

В цей час в школі нараховувалось 8 учителів.

   Українську і російську мову і літературне читання    в  5-6 класах вела   Діденко Г.І., викладачем німецької мови, географії, природознавства –  Шавлович В.І., викладачем історії  та  військово-фізкультурної  підготовки  -  Івантієв Олексій Олексійович., викладачем арифметики, алгебри, геометрії, фізики – Шавлович О.Г.

    Знання дітей   перевірялись директором школи, учні які не виконували домашніх завдань, не дисципліновано вели  себе на уроках, які не засвоювали знань через це, виключались  зі школи і наказ про звільнення таких учнів оголошували по всіх класах. В класах було багато переростків, значна частина їх навчались по кілька років і залишали  школу, йшли працювати.

  З  жовтня  місяця  Мельник Любов Т. переведена на роботу в іншу школу, класним керівником   4 класу  стає Коломієць Ніна Платонівна.

  15 жовтня 1944 року виконує обов’язки директора школи (тимчасово)  завпед Шавлович Вера Іванівна. 

 

 

 

    25 жовтня 1944 року директором було призначено Устимовича Михайла Ілліча, який пропрацював  в школі  до 18.06. 1945 року.

 В школі було  зразу  відновлено роботу  піонерської  організації, створено ланки, обрано ланкових  та  організовано роботу  дітей по  3х  загонах, де обрано начальників та членів штабів кожного загону.  ( Піонерський загін №1 – 2-3 класи в кількості 30 осіб;  №2 – піонери 4 класу в кількості 20 осіб; №3 – учнів 5 класу в кількості 20 осіб. Призначено штаби піонерських загонів:  загону №1 – Населенко Ст.,- начальник, Мазуренко М.,  Коломієць, Овчарук Інна, Рижа Галина;   №2 – Галиченко  А., Діденко Леонід - начальник, Поліщук Мальва, Смаровоз Ольга, Діденко Анатолій;   №3-  Мельник Петро - начальник, Мастилко А., Коломієць П.   Ланковими загону №1 обрано  Галиченко Галину, Чичилівського Івана, Кучерук Валентину;  загону №2 - Гарматюка С., Мельника Дмитра;  загону №3 – Рижого Василя, Полонського Сергія.)

Обрано вожатих жовтенят перших класів ( вожатою жовтенят 1 «а»  класу – Мельник Настю,  1 «б» класу - Гребенюк Анну; вожатими  загону №1- комсомолку Козловську,    №2 -  комсомолку   -   Фещенко М.,     №3  - комсомолку  Звариченко Василину.)

 Всі піонерські загони було об’єднано в бойову піонерську дружину  №5   та для керівництва роботою дружини призначено членів штабу( Костенко Семена, Бондаренко Григорія, Звариченко Василину, Стефанюк Надю), начальником штабу дружини призначено комсомолку Фещенко Марію.

  Заробітна плата директора школи становила - 740 карбованців, вчителів від 480 до 250 крб, технічний персонал - 110 крб., відпустка вчителя  становила 48 робочих днів.

          В січні 1945 року  відбулись районні  лижні змагання,  де   орадівська школа зайняла перше місце.

 Для більшого зв’язку з сільським населенням наказом директора школи було прикріплено до  4 бригад колгоспу ім. Сталіна, які  були на той час, учителів школи:   1 бригада - Ямкова Т.Х.,   2 бригада – Власюк Х.Д. та Діденко Г.І.,   до 3 бригади – Гуріну А.І.,  до 4 – Томачук Т.З. та Шавлович В.І. До колгоспу  імені Петровського – вчителів  Коломієць Н.П. та Івантієва О.О.  та  наказано встановити діловий зв'язок з   бригадирами.

В червні  1945 року директором школи призначено Лопатіна П.С.

Наказом по школі було встановлено вимоги до технічного персоналу школи: приходити на роботу о 5-6 годині ранку, готувати класні кімнати до навчання та випалювати пічки.

На початок 1946-1947 навчального року нараховувалось учнів: 4 клас -  14 ; 3 клас – 43; у 2 «а » класі - 29 ; у 2 «б» - 27; у 1 «а» - 34  у 1 «б» - 36, тобто   183 дітей.

На початок 1946-1947  навчального року колектив школи було оновлено новими вчителями: Діденко Ірина Лук’янівна,

                                                                                                                                                                                                

Діденко Петро Юркович                                                                                         Костюк Марія Григорівна                                                                    Мелещук Олександр Павлович

За успішне  навчання  в кінці 1946 року  учнів преміювали грошовою премією –  ученицю 4 класу Гребенюк Ганну С.- в розмірі 150  крб,  Чичилівського Івана ( пенал, ручка з пером, краски, кісточку, циркуль, збірник арифметичних задач, зошити – на суму 13.90 крб.  Такими подарунками було нагороджено учнів 3 класу – Галиченко Віктора Степановича, Гаркавенко Петра Трохимовича, Зінчук Ліду Сергіївну, Білика Євгенія Тим., учня 2 класу – Моргаенка Миколу Дмитровича, учнів 1 класу – Будавіцьку Зіну Василівну, Діденка Віктора Івановича,, Проценко Павліну Дмитрівну – всього на преміювання учнів-відмінників було витрачено 170 крб.).   За щоденне відвідування школи, учням які не мали жодного пропуску, виносилась подяка  через наказ директора школи і цей наказ було зачитано на  дитячому ранку,  присвяченому 29 річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.

На початок 1947-1948 н. р. в школі нараховується 196 дітей.  Школа отримує статус початкової  ( 2- 1х класи , 2 - 2х,  3  і  4 класи)

 Під  час виборів до Верховної Ради УРСР в лютому 1947 року було вивільнено одну класну кімнату під виборчу дільницю, а 2 перших класи було з’єднано до 10.ІІ.1947 року через недостатню кількість класних кімнат.

Вчителі школи активно залучались до  реалізації позики по закріплених дільницях.

 Учні, які закінчили початкову школу, здавали випускні екзамени, отримували свідоцтва про закінчення школи ( в червні 1947 року свідоцтва отримали 7 учнів) , а учні, які були переростками і не закінчивши 4 класу далі навчатись не мали бажання, з школи виключались. До дітей, які були безграмотними,  а також допризовників 1930-1932 років  народження було прикріплено окремих вчителів із метою ліквідації безграмотності протягом навчального року.

 На початку 1948 -1949 навчального року школа набуває статусу 7-річки.

В школу на роботу приходять нові вчителі: 

                                

    Гнусенко Віра Іванівна                Рижа Ольга Дем’янівна                     Рижа Раїса Степанівна                                 Проценко Марія Назарівна

Класними керівниками було закріплено таких вчителів:

1 клас – Костюк Марія Григорівна;  2 «а»  клас  - Діденко Петро Юркович; 2 «б» клас – Гнусенко Віра Іванівна; 3 «а» клас – Проценко Марія Назарівна; 3 «б» клас – Рижа  Раїса Степанівна ;  4 клас -  Томачук  Текля Зосимівна;  5 класу – Рижа Ольга Дем’янівна.

Історію в 5 класі читає Діденко П.Ю., арифметику, географію, фізкультуру – Мелещук О.П.,  українську, російську, німецьку мову, працю – Рижа Ольга Д.. Діти продовжують навчання у дві зміни.

 В серпні 1949 року діловодом школи було призначено Галиченка Петра Степановича, на роботу в школу поступає Костюк Зотій Володимирович.

  Завучем школи працює Рижа Ольга Д.   Влітку 1949 року  розпорядження по ремонту школи віддає Артеменюк Петро Михайлович, голова сільської ради під час профвідпустки  директора школи.

З метою покращення піонерської роботи та позакласної  і  позашкільної   роботи в школі було  назначено старшою піонервожатою Рижу Раїсу Степанівну,  керівником літературного гуртка  - Гнусенко Віру І.,  керівником гуртка юних натуралістів – Рижу Ольгу Д.,  керівником драматичного гуртка  -  Томачук Теклю З., керівником співочого гуртка – Костюк Марію Г., керівником фізкультурного гуртка -  Діденко Петра Ю., відповідальною за випуск загально-шкільної газети – Проценко Марія Н..

В зв’язку з підготовкою до 1949-50 н.р. проводився облік дітей по селі шкільного віку від 7 до 15 років (1934-1942 років народження), вчителів школи було розприділено по вулицях. 

На початок 1949-1950  навчального року в школі  243    дітей. Завучем працює Мелещук Олександр П.  Директор школи -  Сердюк Кирило Андрійович.

 В школі працює  10 учителів.

 Рішенням районного виконавчого комітету учнів  школи разом з учителями, весь технічний персонал було мобілізовано на боротьбу  з  буряковим довгоносиком.

На початок 1950-1951 н.р. директором школи працює Колісніченко Михайло Олександрович.

 

В  школі 7  класів.   Навчається 263 дітей,працює 12  учителів. Нові вчителі: 

                                                    

Яценко Галина Андріївна                                                                            Поглод Ірина Володимирівна

В червні  1951 року школа випускає своїх перших випускників, які  в 1944 році вперше переступили поріг школи, отримали свідоцтво про  закінчення 7 класів. Відмінниками навчання стали Гребенюк Ганна С., Поліщук Юрій К., Тарнавська Зіна А., Фещенко Зіна Л, Ковальчук Ліда А., Галиченко Віктор С.

           

            

На початок 1952 -53 н.р. вчителем прийшли працювати Макогоненко Євдокія Аврамівна, Базилівська Олександра Іванівна, Фещенко Ганна Іванівна, Яценко Петро Володимирович. Розпочато навчання сільської молоді у вечірній школі. Готуючись до відзначення 35 річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції школа , в порівненні з попереднім роком, добилась значних успіхів у успішності( 91,1% проти 85%) – 36 учням, які навчаються на « 4» і «5» ,винесено подяку, а за відмінну успішність і поведінку премійовано    13 учнів, а саме: Фещенко Людмила,Яценко Тамара, Діденко Галина,Звариченко Василь,Діденко Василь,Мельник Ольга,Мельник Марія, Діденко Павліна,Доценко Олександр,Зінчук Станіслав, Бурик Анатолій, Фещенко Людмила, Доценко Іван.

З метою ліквідації неписьменності та малописемності та згідно розпорядження равВНО створено два штатних гуртки: один малописемних, до якого  ввійшло 13 учнів, за ними було прикріплено вчителя - Рижу Раїсу Степанівну , другий - неписемних - до нього ввійшло 8 учнів, вела гурток Яценко Галина Андріївна, за окремими  учнями закріплено було конкретного вчителя.   При  семирічній школі  створювалась інвентаризаційна комісія.(Земля в класних кімнатах змащувалась, не було дощок). За підсумками 1952-1953 н.р. похвальними грамотами було нагороджено: Будавіцьку Зіну, Фещенко Люсю, Найдюк Антоніну, Доценко Івана, Галиченко Марію, Книш Віру, Доценко Олександра, Яценко Діну. 18 учням було винесено подяки. Відмінницею навчання серед випускників 1953 року  стає Найдюк Антоніна В.

На початок 1953-1954 навчального року в школу зараховано 19  учнів 1 класу. Завуч – Фещенко Ганна Іванівна. Прибуває Семенко Ганна Іванівна на місце Рижої Раїси С. 

    

         

                                         

На кінець 1954 року  винесено подяку   20  учням,  які закінчили школу на 5 і на 4 і 5, нагороджено подарунками  10 учнів , які закінчили навчальний рік з відмінними оцінками та поведінкою : Артеменюк Надію, Давигору Валентину, Доценко Василя, Звариченко Раїсу, Берегову Раїсу, Фещенко Людмилу, Яценко Тамару, Діденко Галину, Рожновську Марію,Звариченко Василя,  15 учнів по школі  було залишено на повторний курс. 41 учень 7 класу було випущено з видачею свідоцтв про закінчення семирічної школи. За відмінне закінчення 7 класу нагороджено  похвальними грамотами учнів Зінчука Станіслава  С.  та Яценко Діну П.

          

1954-1955 н.р -  в школі 131 учень.

За  безвідповідальне ставлення класних керівників (за те, що не відвідують учнів школи вдома) учителі отримували догани, учнів, які зривали уроки, порушували «Правила для учнів», за невиконання  розпоряджень завуча школи  звільняли зі школи на 5 днів, окремі отримували догани. Учні які не виконували домашніх завдань, разом з учителем – предметником залишались після уроків.

На початок 1955 -56 н. року  прибувають нові вчителі: Добрянська Марія Степанівна - учителькою 1 класу  та     Довгань  Ірина  Михайлівна - учителем фізики та математики, Вінтонік Василь Ол.

    Григораш Ольга Тимофіївна

 

 

На початок 1956-1957 н.р. в школі 12 учителів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

    

На початок 1957-1958 н.р. вчителем в школу поступає

    Шпора  Марія Іванівна.

З січня 1958 року колгосп ім. Сталіна перейменовано в колгосп ім. Котовського.

На початок 1958-1959 н.р   в  школу поступає 22 учні 1 класу (Стефанюк Н.Р.), випустилось 22 учні 7 класу. За відмінне навчання та зразкову поведінку похвальним листом нагороджено Яценко Т.П.

 В  школі 113 учнів. На початок н.р. в школі створено 6 гуртків: співочий  - кер. Серветна В.У., юннатів - Рижа О.Д., драматичний - Шпора М.І., географічний - Усатюк В.А., технічний - Костюк З.В. , фізкультурний - Галиченко П.С., робота в гуртках велася 2 рази на місяць. За відмінне навчання оголошено подяку в честь святкування 1 Травня - Артеменюку Юркові, Файдуну Володимиру, Пухіру Олександру, Грильків Аллі, Манцеровій Любі, Файдун Любі,  Мелещук Валі,  Стефанюк Наді,  Григоренко Василю. Завуч Мелещук О.П. (на кін 1959р)

На поч. 1959 - 1960 н.р. прибуває вчителем  Довгань  Марія  Захарівна  (учитель математики). Відповідно до закону СРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям»   з січня 1960 року школа набуває статусу восьмирічної, випускного класу 1960 року не було.   В  цьому ж році (1960)   з появою  8 класу  здійснено  побудову нового шкільного приміщення, оскільки стара школа не могла розмістити такої кількості учнів. В цьому приміщенні  знаходилась початкова школа до 1972 року.

 

             На початок 1960 - 1961 н. р. в школі нараховується 151 учень, працює 13 вчителів, на роботу поступають вчителі Шевчук Діна Григорівна учителем географії, Шамплінська Олена Йосипівна (німецька, російська). Директор школи Серветник  Віра Ульянівна, старшою піонервожатою працює Довгань М.З. Протягом кількох  попередніх років секретарем школи працював Чуба Михайло Миколайович, з листопада 1960 – Середенко Василь Михайлович, який пропрацював 3 місяці, з лютого 1961 року – Найдюк Галина Пилипівна. 

А з 1 січня 1962 року –

Найдюк Галина Іванівна. 

На кінець навчального року  3 учні залишено на повторний курс. Учні 5-8 класів здавали  екзамени в кінці навчального року. Випуск 1961 року – 15 учнів. Артеменюк Надія Петрівна, Босяк Ніна Ільківна , Доценко Василь Михайлович, Звариченко Раїса Василівна, Новосілецька Катерина Григорівна за успішне закінчення 8 класу з оцінками 4 і 5 , за активну участь в громадсько-корисній роботі школи нагороджені подарунками.

В травні 1962 року в селі Синиця проводився    піонерський зліт Христинівщини, делегатами від школи було 43 учні, відповідальність за учнів покладено на класних керівників, а відповідальність за проведення зльоту покладено на ст. піонервожату Корнієнко Р.П.   Випускників 1962 року налічувалось 13.

На початок 1962-1963 н.р. прибувають нові вчителі Головатий Микола С (матем, креслення), Корнійчук Ольга Купріянівна(нім.мова, природа),

      

                Олійник Неля Степанівна.                  Манжула Зінаїда Єлізарівна

1 клас - 22 дітей 1955 року народження.

Гуртки: співочий, літературно-драматичний -  Григораш О.Т., юннатів - Рижа О.Д.,  краєзнавчий - Свистун Д.Г., математичний - Головатий Микола Семенович., технічний - Галиченко П.С.

На 1вересня 1962 року в школі 157 учнів , працює 16 вчителів,  було зараховано 30 учнів до  9 класу  вечірньої школи сільської молоді та 20 учнів до 10 класу.

24 жовтня 1962 року учні допомагали збирати кукурудзу колгоспові ім. Котовського. За добросовісну і старанну роботу оголошено подяку з занесенням в особову справу таким учням: Гоменюку Миколі, Мілевській Ользі, Гончарук Надії, Мелещуку Віктору, Григоренко Василю, Смаровозу Володимиру, Шатайло Миколі, Мастилко Миколі.

За відмінні успіхи в навчанні та поведінці оголошено подяку з занесенням в особові справи таким учням: Гребенюк Вірі, Галиченко Василю, Гоменюк Любі, Денисюк Надії, Козоріз Катерині, Полонському Василеві, Поліщук Тетяні.

14 лютого 1963 року Олійника Віктора Івановича було зараховано  завідуючим майстернею. В березні місяці створено при школі ЮДПД (юнацька добровільна пожежна дружина) в кількості 20 учнів з метою проведення роз’яснювальної роботи по попередженню пожеж, проведення профілактичної роботи. Олійнику В.І. було доручено створити  цю дружину, обрати її Раду, провести з її членами заняття по 25 годинній програмі.  В квітні місяці 1963 року було організовано недільник по посадці дерев біля школи, учням Мастилку Миколі, Смаровозу Володимиру , Стефанюк Надії, Шатайло Ніні, Мельнику Василеві, Ішкову Миколі ,Файдуну Володимиру, Поліщуку Василеві винесено подяки за  добросовісне відношення до роботи.

За підсумками 1962-1963 року було вручено похвальні листи і подарунки відмінникам навчання і поведінки: учням 1 класу - Біді Ганні, Поліщук Тетяні, Полонському Василеві, Козоріз Катерині, Поліщук Любі; учням 2 класу - Денисюк Надії, Гудзовському Петрові; 3 класу - Галиченко Василеві, Гоменюк Любі, Найдюку Володимиру; 4 класу - Гребенюк Вірі, Суховій Вірі, Мельник Валентині, Населенко Галині; учениці   5 класу  Мазуренко Ганні Петрівні, 7 класу - Манцеровій Любі Миколаївні, Файдун Любі Федорівні.

 29 травня 1963 року в школі було організовано спортивні змагання, нагороджено учнів ( канцелярськими приладдям ) які зайняли першість : по бігу на 500 метрів - Галиченко Віктора( І місце), Мастилка Миколу(ІІ місце);по бігу на 300 метрів - Найдюк Марію (І місце), Гончарук Надію(ІІмісце); біг на 60 метрів-Найдюк Марію(І місце), Зінчука Володимира (ІІ місце); Метання гранати - Галиченко Віктора ( І місце), Заїкіна Петра (ІІ місце); стрибки в довжину-Галиченко Віктор( І місце), Зінчука Володимира( ІІ місце), Мелещук Валентину( ІІІ місце.)

23 червня 1963 року в селі Велика Севастьянівка відбувся І піонерський зліт Христинівщини, делегатами його стали 40 учнів школи.

Відкрито 11 клас вечірньої школи. 

Випускники 1963 року - 17 учнів.

Наступа сторінка